Ви тут:  Головна Газета "Не Формат" Літературна

Атор Сосюра Дарія 12 ППР

Чи, може я зробила що не так?
Чи, може, не любила, не прощала,
Що сизим інеєм ти мій услала шлях
І сивий сум душі моїй послала?
 
І день не день: короткий. Лиш туман
Огорне лип гнучких грайливі віти.
А, може, літа не було? То лиш обман.
Й мені колись на світі цім сивіти.
 
Мені іти за вигін, за межу.
 Туди, де світ кінчається натомість.
Торкаючись руками споришу,
Закрити вуха, щоб не чути совість.


Атор Сосюра Дарія 12 ППР (2010 р.)

Йдучи – іди. Повернення нема.
Короткі паузи. Усе за нотним станом.
Тобі здалося. Зовсім не сумна
Моя рапсодія споріднена з обманом.
 
Йдучи – іди. Зіграй лиш на кінець.
Ти піаніст, хоч схожий на Нарциса.
Тобі сплету із золота вінець
Аби підкреслити твої чарівні риси.


Атор  Сосюра  Дарія 12  ППР

Ідемо вдаль, а думи ніби сонні.
У підлості ми зазнаємо втіх.
Та що сказати, коли в ріднім домі
Не відрізняємо чужинців від своїх.
 
Все ніби сон... Але ж спаде облуда!

Презирством не наповнений бокал.
Тоді радіти знову серце буде
Переступивши свій дев’ятий вал.